Жахи домашнього насильства

Жахи домашнього насильства вважає цю

У Москві після вступу в силу закону про декриміналізацію побиття в сім’ї зросла кількість звернень про фізичне насильство. Про це 23 квітня повідомила уповноважений з прав людини в столиці Тетяна Потяева. Нагадаємо, закон про поправки в ряд законодавчих актів, що переводить сімейні побої з області кримінальної відповідальності в адміністративну, вступив в силу в лютому 2017 року – отже, мова йде про статистику за рік.

– Останнім часом, якщо дивитися статистику за зверненнями, ми побачили, що після того, як був прийнятий закон про декриміналізацію побоїв, кількість звернень з цієї проблематики значно збільшилася, – зазначила Потяева на засіданні комісії Мосміськдуми з соціальної політики і трудових відносин, маючи на увазі звернення не в поліцію, а в свій апарат. Йдеться про зростання на 27% – в 2017 році було подано 71 така скарга проти 56 в попередньому, 2016, році.

Зазвичай, коли говорять про сімейне насильство і його (де) криміналізації, найчастіше згадують випадки насильства чоловіка щодо дружини. Але це не єдиний «вектор» домашнього насильства: за повідомленням Тетяни Потяева, скарги надходять і з приводу насильства по відношенню до дітей. "Більш того, останнім часом все частіше приходять звернення про насильство по відношенню до людей старшого покоління, глибоко літніх людей", – зазначає столичний омбудсмен.

– За Росії число зареєстрованих жертв домашнього насильства – близько 9000 чоловік щорічно, – розповіла «МК» Олена Садикова, президент кризового центру «Кітеж», що спеціалізується на допомозі жертвам домашнього насильства. – При цьому треба розуміти, що за відсутності спеціалізованої статті КК ми не можемо зібрати точну статистику – про це говорять самі кримінологи.

Далеко не всі жертви сімейного насильства, жорстокості, проходять у кримінальних справах про умисне вбивство, каже Садикова. До цих 9000 в рік потрібно додати ще тисячі жертв «тяжких тілесних ушкоджень, що призвели по необережності смерть потерпілого», а також зниклих без вести – зникла дружина, потім знайшли тіло.

– Наприклад, Угорщина – держава, звичайно, з не таким великим населенням – в рік реєструє 50 жертв домашнього насильства і вважає цю статистику жахливої, – розповідає президент центру «Кітеж». – У нас же ставлення чомусь спокійне, хоча цифри дійсно вражають. На тлі турботи про демографію ми чомусь не хочемо дбати про вже наявних громадян – переважно, до речі, жінок дітородного віку.

Жахи домашнього насильства Більш того, останнім часом все

Окреме питання – діти, що ростуть в атмосфері звичайного насильства, каже Садикова. В її власній практиці був випадок, коли хлопчик всього трьох років від роду, що жив з регулярно били домочадців батьком, в дитячому закладі виявляв підвищену агресивність. «Він бив власну маму, надивившись на батька – вже в такому віці серйозні психологічні травми», – підкреслює директор «Китежа».

Проблема літніх людей, над якими можуть знущатися, бити їх і грабувати власні діти – справді страшна, визнає Представниця. Справа ще й у тому, що саме люди похилого віку рідше інших звертаються з цього приводу в поліцію. Адже матері практично неможливо зізнатися в тому, що над нею знущається власна дитина: просто соромно. До державі йдуть за допомогою вже в критичній ситуації, коли мова йде про небезпеку для життя.

– Що з цим робити – досить зрозуміло, – говорить Олена Садикова. – Уже не перший рік готується до розгляду в Думі проект закону «Про домашнє насильство», де передбачені відразу кілька ефективних заходів протидії. Зокрема, охоронні ордери – виписуються швидко поліцейськими, а потім Продлять в суді – забороняють гвалтівнику наближатися до жертви (наближення вже вважається правопорушенням, можна відбиватися і викликати поліцію). Та й сама регламентація поняття «домашнє» або «сімейне» насильство – благо в подібній ситуації.

ВАМ ТАКОЖ МОЖЕ СПОДОБАТИСЯ