Жах Хеллоуїна

Жах Хеллоуїна Тоді по домівках селян не

Тоді по домівках селян не ходили ряджені, що не було чути пустотливий сміх дітей. Селяни не готували пакети солодощів для пустунів, які могли намазати сажею дверну ручку будинку, якщо їх не привіт і не пригостили, як годиться в честь Дня всіх святих. Ні. Цей день був Днем прощання з Сонцем. І називався він Самайн (Samhain), в перекладі з шотландського – Листопад.

Історія свята доносить легенду: в далекі часи всі жителі Британських островів ставилися до першого дня останнього місяця осені як до свята, пов’язаного зі смертю і всім надприродним. У цю ніч за переказами покидали світ живих люди, які порушили певні правила (табу). Часто йшли і народні герої. І навпаки, виникала ймовірність того, що по дворах почнуть бродити душі покійних і злі духи.

Кельти вірили: в ніч з 31 жовтня на 1 листопада відкривалися ворота в потойбічний світ. Тому, щоб захиститися від темних сил, з особливою педантичністю дотримувалися численні язичницькі обряди.

Палили багаття. Приносилися жертви. У давнину не гребували і людськими. Пізніше стали різати худобу, заодно заготовлюючи харчі для зимового прожитку. Угольки в маленьких ліхтариках повинні були виконувати відразу дві функції: допомогти душам померлих знайти шлях в Чистилище і заодно відлякати небажаних «гостей» – привидів.

З літа прощалися. Бога зими – Великого Старця Півночі (у слов’ян – Карачун) – вітали, просили про поблажливість. Йому і іншим особливо шанованим богам підносили дари: частина врожаю топили (на вимогу бога грому Тевтат), піддавали вогню (таку жертву погоджувався прийняти бог Тараніс).

Данина для Езуса (Єзуса) – «господаря» або «пана» – слід було повісити на дереві. Найчастіше вибирали вечнозеленую ялина. Даного бога зображували з серпом в руці – «добрий бог» (від індоєвропейського «esu»), він символізував родючість, збір врожаю.

Таким веселим був Новий рік у населення островів, яке потім розділилося на британців, шотландців і ірландців. До речі, останні придумали собі ще й бога Дагда ( «хороший бог»). Ймовірно, він – втілення їх найсміливіших бажань. Непереможний воїн, щедрий власник величезного котла з невичерпної вівсяною кашею ( «пожирач вівсянки») і страхітливою восьмізубой бойової палицею, жорстоко знищує безневинних монстрів (четирёхголових, одноруких і СТОНОГА).

Жертвопринесення, в ході яких могли під гарячу руку повалити самого верховного короля і ритуально втопити його в бочці з вином (або підпалити у власному замку), якщо той ставав неугодний еліті, плавно перетікали в бенкету, співи, танці, ігрища, всілякі змагання в силі і спритності. Столи ломилися від м’яса, сирів, зелені і алкоголю. Нерідко гучне святкування закінчувалося різаниною. Відмінна задоволення отримували все.

Тому зовсім не викликає подиву факт: навіть після приходу з континенту «цивілізації» острівної народ не виявив палкого бажання відмовлятися від свого язичницького минулого. Просто дещо трансформувалося.

Жах Хеллоуїна таку жертву погоджувався прийняти бог

Їли стали прикрашати яскравими іграшками, кулями, гірляндами, і вони перестали нагадувати кадри з кримінального трилера «Ганнібал».

По домівках почала ходити гульнею молодь, збираючи солодкі подарунки.

Виготовлення костюмів нечисті і зловісно усміхнене ліхтаря-гарбуза Джека, організація тематичних вечірок перетворилося на цілу індустрію.

Та й сама назва свята змінилося. Тепер він називається «Хеллоуїн» – «Вечір всіх святих».

ВАМ ТАКОЖ МОЖЕ СПОДОБАТИСЯ