Тунель в нікуди

Тунель в нікуди по системі

Північно-східний коридор (СВК) – найважливіша залізнична система Східного узбережжя США. Дорога з шести шляхів довжиною 735 кілометрів пов’язує найважливіші економічні центри сходу країни: Вашингтон, Балтимор, Ньюарк (Нью-Джерсі), Нью-Йорк, Провіденс і Бостон. СВК – найбільш завантажена система залізниць в США, в день по ній проїжджають близько 2,2 тисячі поїздів. Оператором системи – як і головним користувачем доріг – виступає американський аналог РЖД: державна компанія Amtrak. Крім неї на лінії працюють ще шість залізничних компаній, які здійснюють перевезення пасажирів і вантажів (MBTA, Shore Line East, Metro-North Railroad, New Jersey Transit, SEPTA і MARC), а також кілька інших компаній, частина маршруту яких проходить через СВК.

Ключова проблема магістралі – надмірна завантаженість ділянки з Нью-Джерсі в Нью-Йорк, а саме система залізничних тунелів, яка пов’язує цілий штат і світовий фінансовий центр. Пенсільванський вокзал на Манхеттені в день обслуговує близько 820 тисяч пасажирів або 450 поїздів – це найбільш завантажена станція в США. Для порівняння – найбільший залізничний хаб Москви, що включає Ленінградський, Ярославський і Казанський вокзали, на трьох обслуговує близько 12,1 мільйона пасажирів на місяць.

Система залізничних тунелів включає в себе дві частини. Перша – Північні тунелі, які проходять під річкою Гудзон. Це всього дві лінії – одна з Ньюарка на Пенсільванський вокзал Нью-Йорка, друга – назад. Друга частина ширше – це чотири лінії з Пенсільванського вокзалу далі на схід, на Лонг-Айленд – цей тунель знаходиться під Іст-Рівер. До того ж від Пенсільванського вокзалу йде гілка в рамках СВК – на Нью-Хейвен і далі на Бостон.

Тунелі під Гудзоном почали будувати в 1902 році, перший поїзд по системі двох підземних тунелів пройшов в 1910 році – з тих пір цю систему тільки реконструювали і ремонтували, самі тунелі працюють вже понад 100 років. Аналогічна ситуація з менш завантаженою системою під Іст-Рівер – їх почали будувати в 1904 році, а перші потяги пішли також в 1910-м. Тунель під Гудзоном закладений на глибині 22 метри, під Іст-Рівер – на глибині 20 метрів, обидва тунелю проходять під річками.

За більш чим 100 років роботи тунелів під Гудзоном вони були затоплені лише раз – у 2012 році Amtrak і New Jersey Transit довелося користуватися одним з двох тунелів до Нью-Йорка. Причиною інциденту стало затоплення одного з тунелів в результаті одного з найбільших за всю історію метеоспостережень урагану «Сенді», в результаті якого частина Нью-Йорка і Нью-Джерсі в прямому сенсі пішли під воду.

Починаючи з 2003 року, тунелі під Гудзоном в пікові години змушені працювати на максимумі своїх можливостей. Надійність двох ліній не раз ставилося під сумнів, причому навіть самими інженерами-будівельниками лінії, проте 100-річна дорога працює безперебійно до сих пір. Крім затоплення тунелю і виведення з ладу електричних систем, «Сенді» пошкодив бетонні стіни тунелю і систему дренажу, які довелося відновлювати.

У 2014 році глава Amtrak Джозеф Боардмен визнав, що в «кращому випадку через 20 років» тунелі доведеться закрити – вони остаточно перестануть відповідати нормам безпеки. Уже тоді він закликав владу серйозно поставитися до цієї проблеми, тому що на створення альтернативних тунелів можуть піти роки.

Необхідність створення альтернативного маршруту вийшла на серйозний рівень обговорення ще в 2009 році. New Jersey Transit почала розробку проекту, який міг би стати альтернативою тунелях під Гудзоном. Проект передбачав створення абсолютно нової гілки залізничного полотна і створення ще одного тунелю під Гудзоном аналогічної потужності, який би також виходив на Пенсільванський вокзал на Манхеттені. Вартість проекту в 2009 році оцінювалася в 8,7 мільярда доларів, закінчити проект планувалося якраз в 2018 році. Однак у 2010 році хрест на проекті поставив тодішній губернатор Нью-Джерсі і майбутній кандидат в президенти від Республіканської партії Кріс Крісті. За його словами, проект виявився занадто дорогим, влада штату не були впевнені в його реалізації за власний рахунок. Усвідомлення прийшло до Крісті, коли штат вже витратив 600 мільйонів. Штату навіть довелося судитися з федеральним урядом, яке частково виділив гроші на проект.

У лютому 2011 року необхідність створення альтернативи двох тунелях вийшла на федеральний рівень – державна Amtrak представила власний проект зі створення дублюючого тунелю під Гудзоном під назвою Gateway Program. Багато в чому проект був схожий на той, що розробляла New Jersey Transit, що логічно, так як саме ці компанії залежать від підводних доріг. Більш того, Amtrak за допомогою двох сенаторів від Нью-Джерсі змогла вивести обговорення необхідності цього проекту в американський парламент. На розробку оновленого проекту Amtrak виділила зі свого бюджету 50 мільйонів доларів.

У 2011 році передбачалося, що створення нової системи обійдеться в 13,5 мільярда доларів, а завершити будівництво Amtrak сподівалася вже в 2020 році. Однак далі почалися складнощі – на тлі повені в результаті урагану «Сенді» вартість зросла до 14,5 мільярда доларів, а потім і зовсім до 20 мільярдів. Пошук інвесторів в проект звалила на себе сама Amtrak, причому тут її статус їй не допоміг. Компанія сподівалася на активну участь влади штатів (Нью-Джерсі і Нью-Йорка), федерального уряду, приватних інвесторів, а також регіональних компаній на кшталт Port Authority of New York and New Jersey (PANYNJ) – спільного підприємства двох штатів, яке займається якраз створенням необхідних обом штатам об’єктів інфраструктури (мости, тунелі, комунікації і так далі).

У 2015 році тодішній президент США Барак Обама називав цей проект «найважливішим об’єктом інфраструктури, який повинен бути побудований в США». Обама обіцяв губернаторам Нью-Джерсі і Нью-Йорка, що федеральний центр візьме на себе 50 відсотків витрат, а решту сусідять штатам доведеться знайти самостійно. Правда, ця пропозиція не отримала законодавчого підкріплення – так і залишившись в особистому листі Обами двом губернаторам. Обидва штату були згодні на пропозицію Обами. Особливо з урахуванням того, що сукупні витрати на будівництво вже оцінювалися в 20 мільярдів доларів, а 30 мільярдів – ця сума включає в себе створення всієї супутньої тунелях інфраструктури.

Тунель в нікуди Усвідомлення прийшло до

Нова адміністрація США моментально заморозила проект, а глава Агентства транспорту США (підзвітне Мінтрансу) Джейн Вільямс заявила, що ніяких домовленостей про витрати на Gateway Program не існує. Більш того, деякі джерела в агентстві, коментуючи статус проекту, взагалі відмовлялися визнавати його федеральний рівень, називаючи Gateway Program «локальним проектом». Нарешті, не обійшлося і без Дональда Трампа, який наполягає на тому, щоб всі закладені в федеральний бюджет витрати на цей проект були анульовані. Для цього він спеціально зустрічався зі спікером Палати представників Полом Райаном, щоб республіканці в палаті проголосували проти проекту.

У новому бюджеті на проект було закладено 950 мільйонів доларів. Трамп наполягає, щоб на його реалізацію «не виділяли ні пенні». Причому супротивників у Трампа по цьому питанню багато як з боку демократів, так і серед республіканців, включаючи вже колишнього губернатора Нью-Джерсі Кріса Крісті. Для демократів же це ще один привід розіп’яти Трампа за його політику витрат. Представники Amtrak, New Jersey Transit і обох штатів наполягають, що відкладати більше не можна, закриття хоча б одного тунелю на тривалу реконструкцію обійдеться американській економіці в трильйони доларів, не кажучи вже про транспортний колапс.

Обережно двері зачиняються

Лідер опозиції сенатор Чарльз (Чак) Шумер якраз представляє Нью-Йорк у верхній палаті американського парламенту, само собою, він за реалізацію багатомільярдного проекту. «Якщо ми не побудуємо ці тунелі, впаде вся економіка США. Нью-Йорк і Нью-Джерсі точно охопить затяжна рецесія, а можливо і всю країну », – стверджує він.

Слова Шумеру небезпідставні. Тунелі під Гудзоном безальтернативна частина північно-східного залізничного коридору. На цю магістраль доводиться до 20 відсотків всього ВВП Сполучених Штатів, або близько трьох трильйонів доларів в рік. Залізнична магістраль прямо або опосередковано забезпечує близько 30 відсотків усіх робочих місць в США.

На СВК припадає понад 25 відсотків квиткових доходів Amtrak – закриття тунелів поставить під удар найбільшого перевізника в США. Виведення з ладу хоча б одного тунелю знизить пропускну спроможність магістралі на 75 відсотків – пасажирам доведеться або шукати альтернативу, що перевантажить інші транспортні об’єкти, або відмовлятися від робочих місць, що спровокує локальний колапс на ринку праці. Відмова від реалізації проекту може обійтися дуже дорого всій країні. Очікується, що доля нових тунелів під Гудзоном буде вирішена на голосуванні в парламенті до 23 березня.

ВАМ ТАКОЖ МОЖЕ СПОДОБАТИСЯ