Казка Прощай сластики

Казка Прощай сластики Що це, здивувалася

Частина 1 Що це? Хто Це?

Сластики жив на шафі, під солом’яним капелюшком.

Помістили його туди предки Петі. Куплений він був в подарунок синові на день народження, але так не подарований.

У Петі від солодкого прищики стали з’являтися. Посадили сластики на шафу, під шапку і нехтували про нього.

Іноді сластики вибирався з-під власного капелюшного будиночка і дивився із заздрістю на Петю і його іграшки. Як тільки хлопчик піднімав очі до верху, сластики ковзав подалі від краю на власних шоколадних ніжках. А пізніше знову обачно крався, щоб подивитися вниз. Йому дуже хотілося пограти з Петром, але він не міг порушити наказ батьків сидіти тихо не висовуватися.

Хоч як би був сластики обачним, все таки Петро побачив щось на шафі. Хто там оселився, тарган,

або хто ще, мислив Петя, тягнучи стілець до шафи.

Він встав на стілець, понишпорив рукою по краю шафи, нікого. Треба забратися вище.

Цікавість так і розпирало Петю. Насилу він притягнув драбину, виліз на неї і не рахуючи шапки нічого не побачив.

Візьму хоч шапку, не дивлячись ж сходи волочив, бурчав Петя. Коли він брав шапку, а з-під неї вислизнуло щось і побігло до стіни. Що це, хто це? Петя потягнувся за ним, немає, рукою не дістати. Спустився Петя з драбинки, почухав маківку і, посміхаючись у весь рот, побіг за ключкою. Тепер вже дістану, піднімаючись по сходах, мислив Петя. Він пильно оглянув шафа. Нічого, окрім шапки немає. Хоч капелюшком пограю, заспокоїв себе Петя.

Під шапкою лежав грудочку. Тільки Петя простягнув до нього руку, як грудочку піднявся на ніжки і ковзнув, як на ковзанах, від нього подалі. Петя підчепив його ключкою, як шайбу, і скинув на підлогу.

Частина 2. Давай сластики дружити з тобою

Петя, поставив стілець на місце, відніс драбинку, і став ключкою розгрібати іграшки, намагаючись відшукати дивний клубочок. Ну, де ж ти, куди закотився, вимовив Петя, і раптом побачив чоловічка на піратському кораблі.

Хто ти, що ти робиш на моєму кораблі? Петя сів на підлогу і почав оглядати його. Ти шоколадна цукерка-батончик лише і всього, з розчарування вимовив хлопчик.

Ну не зовсім так почулася відповідь, не тільки шоколадна, пробуй, вгадай, з чого ж я виготовлений. Петя з великою увагою став оглядати чоловічка. М’які, білосніжні трошки липкі долоні. Петя лизнув їх, солодкі, так це маршмеллоу.

Браво, ти вгадав Петя. Чоловічок від радості підскочив і заплескав беззвучно в долоньки. Долоньки прилипли одна до іншої, і Петя посприяв їх розліпити. А руки і ноги у тебе еластичні вони з желе.

Чоловічок зігнувся в колесо, і покотився, як колобок. От би мені так вивчиться, позаздрив Петя.

Під вафельним кафтанчік Петя знайшов солодку вату.

Очі були з різнобарвного горошку.

Губи з рожевої помадки.

-Цукерка, запитав Петя, як тебе звати.

-Почекай, помовч я і сам знаю. Тебе звуть Сластьон.

-Так, так ти практично вгадав, мене звуть сластики.

-А я знаю, що у тебе всередині, там тягучка.

Петя подивився на його чобітки, а тут карамелька

Він поставив сластики на стіл, ковзнув по ньому. Ой як здорово у тебе виходить, Класно, істинний фігурист.

-Ти розумний, хоч голова твоя з чистого шоколаду.

-Ні, немає всередині у неї м’яка внутрішність гордовито промовив сластики

Давай сластики дружити з тобою. Хоч я з солодощами не дружу, але з тобою буду, пожартував Петя. Сластики шаркнув ніжкою, придавив руки до грудей і низько вклонився Петруше на знак згоди.

Частина 3. Ігри з одним

Капелюх Петя поставив на місце, на шафу, а сластики облюбував собі капітанську каюту.

і оголосив себе капітаном чудового корабля Дружба. Матроси і офіцери зайняли свої місця.

Штаб адмірала Петі перебував під столом, а хвилі океану буянили на покривалі, знятому з його ліжку.

Карти була в книзі з ясними картинами,

і корабель плив між рифами,

до островів з пальмами.

Шоколадна голова сластики пам’ятала і виконувала всі завдання Адмірала Петі.

Пірати затихли, побоюючись сміливою команди,

Казка Прощай сластики Під шапкою лежав грудочку

і мирні кораблі безтурботно доставляли вантажі в парти.

Під час відпочинку Петя зі сластики малювали і вирізали заслуги і вручали їх героям під барабанний бій.

На суші теж знайшлися справи. Кубики та пластмасові конструктори розвантажувалися з барж на потяги, або траки і розвозились по містечках.

Сластики традиційно сидів за кермом, і їхав по маршрутах, вказаних Петром. Покривало – океан, до радості матері, скрашувало знову Петін ліжко, але килимки зараз не лежали на своїх місцях, а перетворився в траси, по яким мчалися машинки в різних напрямках, і шум від їх був превеликий.

Сластики від матері переховували кабіни.

Коли вдома і стоянки були побудовані. Заморські плоди доставлені в магазини, знічев’я Петя зі сластики нерідко дивилися в вікно.

Чому на вулиці холодно, питав Петро Сластьон. Тому що зима, відповідав той.

А чому зима прохолодна, знову питав учитель Петя. Тому що вітер прохолодний відповідав Сласт- вихованець і сніг теж. Молодець, ти чудовий вихованець А ще, додавав Сластьон, гордовитий собою, тому що сонце в зимовий період холодніше, чим влітку.

Петя помацав свою щоку, підігріту сонцем, і прибрав Сластьон подалі від вікна, похитав головою, я мислю, що це не так.

Висновок. Прощай, сластики

Добре мати друга, хоч він і цукерка. Але як позбутися від бажання трошки полизати її або відкусити хоч малесенький шматок. Тим більше прозора обкладинка тісніше подекуди порвалася, і глазур так спокусливо блищить. Петя приніс драбину і поставив одного назад на шафу під шапку, подалі від спокуси. А сластики, порядком підталий, бажаючи і під "холодним" зимовим сонцем, більше не бажав ризикувати власним життям і безтурботно лежав під шапкою, ні про що не думаючи.

Хто знає скільки б ще пролежав сластики на шафі, якби в будинку не виникла Даша з мітелками і щітками, з ганчірками і пилососом для генерального прибирання.

Даша була постійно весела. Вона все встигала, навчалася, займалася спортом, і водила здоровий стиль життя. Все про неї Петя знав з розповідей матері. Петя з насолодою рухав ліжку з Дашею і знаходив під ними здавна зниклі втрачені іграшки, і завалялися шкарпетки. Вони спільно терли стінки, очищаючи їх від брудних слідів. Що це, здивувалася Даша, стоячи на стільці. В руці у нею була обкладинка з талим сластики.

Це мій колишній друг-сластики. Чи не засмучуйся Петя, вимовила Даша. Шкідливі для здоров’я солодощі цього не варті. Даша поклала то, що залишилися від сластики в целофановий мішечок і понесла на кухню в сміття. Повернулася вона з тарілочкою. На ній лежали шматки яблука і часточки апельсина, жменька горішків, і сухофруктів, і помаранчева морквина. Ось твої новітні друзі, ти мені віриш. Петя з коливанням подивився на тарілку, пізніше на Дашу, і кивнув головою на знак згоди.

Скоро Петя нехтував про сластики. Прищики більше не хвилювали його. Він з насолодою, наминав плоди за обидві щоки.

Весело грав зі своїми приятелям в різні ігри.

І, звичайно, в питання і відповіді.

-місяць жовта, а сонце червоне?

– в зимовий період ялинка з голками, а дерева без листя?

ВАМ ТАКОЖ МОЖЕ СПОДОБАТИСЯ