Як Україна перетворилася на маріонетку МВФ

Як Україна перетворилася на маріонетку МВФ закупівлі газу, реабілітація

Говорячи про кредитування Міжнародним валютним фондом різних держав світу потрібно не забувати, що це не благодійна організація, не збори філантропів, а один з найважливіших елементів глобального механізму управління країнами і народами. Дуже даремно влади України називають кредити від МВФ «допомогою».

Випадок з Україною не унікальний, вона повторює шлях багатьох країн Латинської Америки, Азії та Африки, які потрапили в жорстку залежність від міжнародних кредиторів. На шию Києву не відразу почепили хомут непідйомних боргових зобов’язань. З 1994 по 2013-й було п’ять програм співробітництва з МВФ. Були часи, коли Україна могла брати в борг у Фонду без додаткових вимог зовнішньо- і внутрішньополітичних, соціально-економічного характеру. Поки за справу не взялися прийшли до влади «помаранчеві» політики, які приступили до активного продавлювання ідей європейської та північноатлантичної інтеграції в свідомості населення і закріплювати кожен вдалий крок у цьому напрямку законодавчим чином.

Нова сторінка співпраці України з МВФ та іншими міжнародними кредиторами відкрилася після лютневого перевороту 2014 року. У 2015 році почалася шоста програма, розрахована на 4 роки, яка передбачає виділення Україні кредитів на загальну суму 17,5 млрд дол. Спочатку все йшло відносно нормально. Нормально з точки зору адептів секти ліберальних реформ. Втім, вони сподівалися на більші обсяги в ті ж терміни. У березні 2015 року Україна отримала перший транш у 5 млрд дол., В серпні 2015 року – другий транш в 1,7 млрд дол. У 2016 році всього лише 1 млрд дол. І, нарешті в 2017 році відбувся перелом – виплачувати по боргах довелося більше, чим Україна отримувала: був виданий тільки один транш в 1 млрд дол., а виплатити довелося 1,3 млрд. На цьому поки все. Оптимісти від української влади чекають нового траншу вже в лютому. Більш реалістично було б сподіватися на те, що хоча б в липні 2018 року МВФ розглядатиме можливість виділення нової подачки Україні.

Тепер МВФ може констатувати факт – «клієнт дозрів». На підтримку такої думки виступають і інші великі фінансові донори-вампіри України – Всесвітній Банк, Євросоюз, ЄБРР.

«Щедре» фінансування України після перевороту обумовлювалося необхідністю для Заходу «кувати залізо, поки гаряче» – встигнути запустити на Україні незворотні процеси, поки формально біля керма країни знаходяться їхні маріонетки (адже ніхто не знає напевно, що буде завтра). І для того, щоб навіть зі зміною влади на тверезомислячі політичні сили, Україна не змогла в доступній для огляду перспективі звільнитися від впливу МВФ і Компанії. А заодно, що прийшли до влади могли продемонструвати населенню країни горезвісну підтримку закордону, яка «нам допоможе».

Євросоюз, як один з продюсерів перевороту в Україні, також фінансово підтримував своїх підопічних. У 2015 році було схвалено виділення Україні фінансової допомоги з боку ЄС у розмірі 1,8 млрд євро. Два з трьох траншей по 600 млн. Було отримано, виплата третього припинена через «невиконання українською стороною ряду умов». Вимоги, що пред’являються МВФ і ЄС формально відрізняються, але по суті, продовжують штовхати українську державу в заданому напрямку. Вимоги, якими обставляють нові кредити сходяться в створенні Антикорупційного суду (вимоги МВФ і СБ). Корупція – річ зручна і безпрограшна, особливо щодо нинішньої київської влади. Також від України вимагають (ЄС) зняття обмежень на поставку лісу-кругляка в ЄС, підвищення тарифів на газ (МВФ), доведення до кінця пенсійної реформи (МВФ), що передбачає подальше збільшення пенсійного віку і т.д. Всього за час після майдану України кредитували в різних обсягах і на різні цілі – МВФ (збільшення золотовалютних резервів), СБ (програми соціально-економічного розвитку, зміцнення матеріально-фінансової бази, модернізація системи водопостачання та підвищення енергоефективності в секторі централізованого водопостачання в деяких містах, на зміцнення гривні, стабілізацію банківського сектора), ЄБРР (закупівлі газу, реабілітація ГЕС, реконструкція газопроводу Уренгой-Помари-Ужгород), Європейський інвестиційний банк (кредити для малого бізнесу, розвиток муніципальної інфраструктури, капітальний ремонт одного з газопроводів), ЄС (бюджетна підтримка для покриття дефіциту і поліпшення платіжного балансу країни), Канада, Німеччина (220 млн дол. для Фонду гарантування вкладів фізосіб), США (3 млрд дол. кредитів. на погашення інших кредитів і проведення економічних реформ), Японія (100 млн дол. на проведення реформ), Польща (менше 3 млн. дол. на ремонт доріг на кордоні, а також покращує з чшеніе системи і процесу перетину кордону), Угорщина (менше 5 млн. дол. на ті ж потреби, що і Польща).

Як Україна перетворилася на маріонетку МВФ фінансово підтримував

Вже зараз Україна не може піти від МВФ, грюкнувши дверима – однієї зі складових процесу встановлення контролю над Україною (і навіть самодостатньою метою) був відрив України від Росії. Тепер горезвісної політики «багатовекторності» прийшов кінець. Зібрати валізу і «виїхати до мами» не вийде. Країна потребує інвестицій, а не в кредитах. Але, на відміну від заяв українських діячів про те, що «співпраця з МВФ дає позитивний сигнал інвесторам», світова практика показує, що в країну, яка сидить на кредитній голці, йдуть не інвестори, а фінансові стерв’ятники, які прагнуть скупити задешево активи, що залишилися. Тільки за 2017 рік державний борг України збільшився на $ 6 млрд., Склавши $ 77 млрд. З урахуванням падіння номінального ВВП вдвічі з 2013 року, рівень держборгу еквівалентний приблизно 85% валового продукту. Сама по собі ця цифра не говорить – у багатьох найбільш багатих країн співвідношення боргу до ВВП вище, але ці країни можуть собі дозволити, якщо їх валюта відноситься до резервних, вони мають розвинену промисловість, і взагалі їх можна віднести до «золотого мільярда». Вхід в клуб таких країн Україна закритий.

Завдяки умовам кредитування від МВФ, при яких кредити можна витрачати тільки на умовах кредиторів, так і для отримання кредитів необхідно виконати вимоги, які можна назвати втручанням у внутрішні справи суверенної держави, українська економіка все більше набуває рис фінансової піраміди. У минулому році Україна випустила євробонди – 3 млрд на 15 років під 7,3% – відсоток вище, чим для такої країни, як, наприклад, Нігерія. Планується новий випуск євробондів – вже під 7,75%, для погашення євробондів, випущених під 7,375%, адже за рефінансування доводиться платити.

А чим закінчується доля таких пірамід, всім добре відомо. На обслуговування боргів уже йде 4% ВВП при офіційному дефіциті бюджету – 3%. І нові кредити йдуть в першу чергу на покриття старих. Мова про розвиток не йде, хоча б залатати дірки. Пенсійний фонд на даний момент має дефіцит засобів, який досягає 5% від ВВП країни. А ще є борг Російської Федерації в більш, чим 3 млрд. Дол. А також, борг рішення Стокгольмського арбітражу щодо спору «Газпрому» і «Нафтогазу», що стосується контракту на поставку російського газу в Україну. За яким українська компанія повинна виплатити штраф у розмірі 2 млрд дол. За поставлений газ. Плюс 673 тис. Дол. В день – пеня за прострочення за борги «Нафтогазу». У 2018 році Україна необхідно повернути кредиторам порядка10,8 млрд. Дол, тобто більше третини доходної частини держбюджету. І це без урахування боргів перед Росією. У 2019-20гг. виплати будуть зростати, і чим їх віддавати – поки чіткої відповіді немає. Можна очікувати зняття мораторію на продаж землі. В цілому, в найближчі п’ять років Україні потрібно виплатити понад 40 млрд дол.

ВАМ ТАКОЖ МОЖЕ СПОДОБАТИСЯ