Євген Миронов, Єлизавета Боярська та Чулпан Хаматова в прямій трансляції чеховського “Іванова”

Євген Миронов, Єлизавета Боярська та Чулпан Хаматова в прямій трансляції чеховського

В рамках унікального проекту «Золота Маска в кіно», який демонструє в кінотеатрах країни кращі спектаклі російського театрального сезону, глядачі російських міст побачать постановку "Іванов" Театру Націй в прямій трансляції.

Цей спектакль, відразу ж став бестселером, ні в якому разі не можна пропустити. Блискучий акторський склад тут зустрівся з філігранною режисурою, а новаторські рішення ідеально поєднуються з великою класичною традицією. Класика тому й називається класикою, що теми, порушені в п’єсі, виявляються поза часом, актуальні і болючі незалежно від того, які костюми носять персонажі і в якому столітті живуть. Ось і «Іванов», з волі режисера Тимофія Кулябин (це ім’я вся країна вивчила в зв’язку з багатостраждальним новосибірським «Тангейзером») переїхав в день сьогоднішній. І виявилося, що нічого особливо й не змінилося за минулі з часів народження чеховських героїв роки. Не важливо, що на місці чеховських поміщиків – чиновники різного масштабу. Не важливо, що на місці садиби – сучасна квартира, а у дружини героя не сухоти, а онкологія. Історія про звичайну людину, яка здався під впливом звичайних для свого часу обставин, нічим, по суті, не примітних. Чехов з усмішкою писав про те, що придумав в «Іванові» новаторський прийом – вивів не ангел і не негідника, а самого звичайної людини, терзаемого звичайними ж протиріччями. У кожному поколінні таких більшість: хто починав пристрасно, яскраво і рішуче, думав якщо не перевернути світ, то добитися неможливого, а потім втомився, втратив інтерес до життя, силу волі, бажання боротися, і своїм безвільністю, нехай і приправленим почуттям провини, калічить , а іноді і вбиває і себе, і оточуючих, серед яких і та, що вже нічого не чекає і ні на що не сподівається, і та, яка, здається, готова перевернути весь світ заради своєї любові, але програє бій, ще не почавши його. Від Чехова, звичайно, не чекаєш щасливого фіналу, але все ж буденність трагедії ріже по живому гостріше, чим криваві драми.

Все зрозуміло, знайоме, впізнається. Микола Іванов (Євген Миронов) – звичайний «офісний планктон», у якого криза середнього віку непереборно перекочується в депресію, вгадану Чеховим (як відомо, лікарем за освітою) епідемію 21 століття. Колись гаряче улюблена, але вже втрачена і по суті віддана, безнадійно хвора дружина героя Анна-Сарра (Чулпан Хаматова), майже безбарвна і прозора від хвороби, болю і образи на так швидко пішло щастя. Забезпечена, утворена, мила, розумна панночка на виданні Саша Лебедєва (Єлизавета Боярська), ще живе книжковими ілюзіями, від яких вже втомився головний герой – про порятунок якщо не світу, то свого єдиного. Любов Сашеньки, як дитяча і егоїстична, настільки і пристрасна, і безрозсудна, і вірить в свою цілющу силу, лише на секунду відкриває глядачеві (та й самому герою) іншого Іванова, такого, яким його колись полюбила Анна, такого, яким міг пишатися він сам. Другий план нітрохи не менше пізнаваний. Батько Сашка (Ігор Гордін), однокашник Іванова, відрізняється від того лише фінансовим становищем – але також безнадійно втомився, втратив цілі і орієнтири і, за російською традицією, знаходить притулок в алкоголі. Мати Саші, чіпка, спритна, рішуча жінка, яка не прощає боргів непереборна міщанка, упустив все ж щось у «дресируванню» своєї дочки. Що страждає юнацьким максималізмом лікар, закоханий в пацієнтку. Колоритні подруги матері Сашеньки – з розкішним декольте, млосними поглядами, застільними піснями, безглуздими подарунками і відчайдушним бажанням ще щось урвати у життя. Так, це в рівній мірі і Чехов, і те, що оточує нас тут і зараз. Тимофій Кулябин взагалі славиться вмінням витончено і дохідливо перекидати історії в сучасність. Не без шкоди для тексту (страждають, як правило, побутові деталі), але з виграшем для автора. Чехов був відчайдушно незадоволений вибором акторів в театрі Корша, колись першим показав «Іванова». Кулябин провів роботу над помилками і через сто з гаком років показав спектакль таким, яким він міг би сподобатися Чехову, що не любив поділу на чорне і біле і не переносити жертовності.

Євген Миронов, Єлизавета Боярська та Чулпан Хаматова в прямій трансляції чеховського

До речі, Театр Націй, яким керує Євген Миронов, успадковує по прямій того самого Театру Корша, для якого був написаний «Іванов». У першій редакції п’єса була набагато більш комічною, і Євген Миронов, серед безлічі своїх талантів, що володіє, безсумнівно, і даром комічним, цю первісну трактування часом повертає. Кордон між трагічним і смішним, сумним і безглуздим в його виконанні так тонка, що до фіналу вже важко зрозуміти, як не розуміє і сам Іванов – смішний він, жалюгідний або відчайдушно рішучий. Втім, і в рішучому кроці режисер герою відмовляє, вибравши ту редакцію п’єси, де у Іванова не витримує НЕ розум, а серце. Квитки на пряму трансляцію вистави «Іванов» театру Націй в рамках «Золота Маска в кіно» доступні на сайті, а також в кінотеатрах вашого міста.

ВАМ ТАКОЖ МОЖЕ СПОДОБАТИСЯ