А ви знаєте що в липні 1944 року понад 40 000 німців пройшли головними вулицями столиці Радянського Союзу Москви. Ви скажете: "не може бути!", Але це факт.
В ході операції «Багратіон» влітку 1944 року була розгромлена німецька група армій «Центр». Були знищені або потрапили в полон близько 400 000 солдатів і офіцерів. З 47 генералів Вермахту, які воювали в якості командирів корпусів і дивізій, 21 був узятий в полон. Представилася гарна можливість продемонструвати союзникам успіхи СРСР у війні, підняти бойовий дух населення. Було вирішено провести полонених німців на чолі з їх генералами вулицями Москви і Києва. Операцію, яку проводив НКВС, немов у насмішку назвали в честь довоєнної американської музичної комедії "Великий вальс".
17 липня 1944 москвичі почули по радіо повідомлення від начальника столичної міліції: сьогодні через Москву будуть проконвоіровани німецькі військовополонені рядового і офіцерського складу з числа захоплених незадовго до цього військами 1-го, 2-го і 3-го Білоруського фронтів. Така ж інформація з’явилася на першій смузі свіжого номера газети "Правда".
З ранку полонених зібрали на іподромі, після чого колони (по фронту 20 осіб) об 11 годині за двома маршрутами почали рух під керівництвом командувача військами Московського військового округу генерал-полковника Павла Артем’єва. Перший маршрут проліг по Ленінградському шосе (тепер Ленінградський проспект) і вулиці Горького (тепер Тверська) до площі Маяковського (тепер Тріумфальна) і далі по Садовому кільцю (за годинниковою стрілкою).
Рух 42 тисяч військовополонених тривало 2 години 25 хвилин. Частина з них прибула на Курський вокзал, інші звернули з Садового кільця на Каляевская вулицю (нині Долгоруковская) або на 1-ю Міщанську (нині проспект Миру).
На чолі колони йшли +1227 осіб, що мали в вермахті офіцерські і генеральські звання. У їх числі були 19 генералів, які йшли в орденах (за умовами капітуляції їм залишалися генеральська форма, знаки відмінності, ордена), шість полковників і підполковників.
Ще 15,6 тисячі військовополонених рушили з площі Маяковського по Садовому кільцю проти годинникової стрілки, минаючи Велику Садову, Садово-актори, Смоленську площу, прямуючи до Калузької площі і далі по Великій Калузької (нині Ленінський проспект), маючи кінцевою метою станцію Канатчиково Окружний залізної дороги, пробувши в дорозі 4 години 20 хвилин.
Полонених супроводжували вершники з оголеними шашками і конвоїри з гвинтівками напереваги.
За полоненими йшли поливні машини, символічно змиваючи бруд з асфальту. Парад закінчився на сьому годину вечора, коли всі полонені розмістилися по вагонах і були відправлені в місця позбавлення волі. Чотирьом полоненим було надано медичну допомогу.
В цілому ставлення до параду «полонених» в Німеччині до сих пір пов’язують з порушенням Женевської Конференції (1929 року) про «захист військовополонених від образ і цікавості натовпу».
