ціни "кусаються" навіть на мясообразние підробки
Українські реалії: осінній розпродаж тепер поширюється не тільки на промислові, а й на продовольчі товари. З раннього ранку всі підходи до будь-якого з магазинів з розпродажем перш зазвичай були заповнені що місцевими "аборигенами", що з’їхалися з навколишніх сіл любителями "часткової халяви". У цю осінь, однак, спостерігається різке падіння інтересу до "розпродажу року". Вся справа в тому, що у людей просто немає достатньої для шопінгу грошової маси. Найактивнішими покупательницами були жінки, які займаються реалізацією будь-якої свою руку "дрібниці" і напоїв в київських електричках.
Жителям України зараз постійно доводиться в магазина стримувати свої апетити, намагаючись заощадити на всьому, чим можна.
Переді мною типовий чек з магазину. У ньому вибито ціна за 10 яєць українського виробника, з яких насправді покупниця взяла 6 (бо дорого). Цукерки київської фабрики "Рошен" вагою менше 200 грамів. Продукт сирний плавлений вагою 90 гр. Шматок господарського мила. Миючий синтетичний порошок. Пачка туалетного паперу. 0, 85 літра соняшникової олії. Виріб м’ясовмісну вагою 420 грамів, зовні змахує на ковбасу. 300-грамова пачка домашнього печива "Квітень". 600-грамова упаковка "Цар-хліба". 25 грамів желатину. 150-грамова булочка. Всі разом "потягнуло" на 151 гривню (4,6 євро). З урахуванням існуючої зараз мінімальної зарплати — 3723 гривні (114, 5 євро) — грошей вистачить на 20 відвідувань самого недорогого магазина. Як протягнути ще 10 днів місяця.
З 1 січня 2019 року уряд Володимира Гройсмана пообіцяло підвищити рівень мінімалки. Люди за традицією очікують пов’язаного з цим зростання ціни на хліб і інших продуктів харчування. Найбільше — в середньому на 30-40 відсотків — подорожчають овочі борщового набору, помідори і болгарський перець. Підвищиться також вартість масла та інших молочних продуктів, м’яса, соняшникової олії.
Диспропорція, валиться в зневіру
З отриманням українцями права на безвізові поїздки за кордон багато хто з моїх співвітчизників стали занурюватися в тяжкі роздуми. Про те, чому за кордоном багато продуктів дешевше, чим в Україні, а зарплати, навпаки, — набагато вище.
Наприклад, Україна давно вважається одним зі світових лідерів з експорту зерна. А хліб, якщо його вартість співвідносити з одержуваної зарплатою, все одно дуже недешевий.
Та ж картина з молочними продуктами, з деякими фруктами, а також алкоголем.
Ті, хто працюють в Польщі, в перерахунку на українські гривні отримують чистими 24-25 тисяч. Заплативши перед цим всі передбачені в країні-члені ЄС податки з доходу плюс за оренду житла. Працюючий в Польщі українець не відмовляє собі в високоякісних тамтешніх продуктах, купує і м’ясо, і "молочку", і овочі-фрукти, і солодощі; після всього цього у нього залишаються недоторканими 20 тисяч гривень (614 євро)!
В Україні ж, сплативши власне харчування та оренду житла, з тих же умовних 24 тисяч (738 євро) на руках залишаються сущі копійки.
Алкоголь і сигарети в Україні дорожчають практично кожен місяць, однак Мінекономрозвитку і торгівлі вперто вимагає ще більше підвищувати мінімальні ціни на окремі види міцного.
Стрибок цін, смію нагадати, планувався ще до недавнього підвищення вартості для населення природного газу. А це означає, що синхронно з цим енергоносієм подорожчають і бензин, і вода, підскочить інфляція і рвоне вгору курс долара. Відповідно, виробники вимушено "вб’ють" всі ці фактори в кінцеву вартість товарів.
Не може не пригнічувати, що ця ситуація бурхливо розвивається майже за півроку до президентських виборів. Що буде відбуватися з цінами після них, уявити складно.
За кордоном знижують пенсійний вік і не змушують людей докуповувати стаж
Найбільш працездатні українці не чекають "милостей від природи" і "рвуть" за кордон. Мій знайомий — уродженець Саратовської області, в минулому офіцер Радянської Армії в чині капітана, разом з дружиною успішно працює на великому автозаводі в Словаччині. В його обов’язки входить спостереження за складанням конкретних вузлів. У разі поломки конвеєра він викликає ремонтну бригаду, тобто самостійне усунення проблеми — не його "святий обов’язок". Протягом першого року роботи йому належить платню 800 євро, харчування (обіди) та проживання оплачує роботодавець. Починаючи з другого року зарплату піднімуть до 900 євро. Але головне в іншому: після 5 років роботи Сергій стане отримувати ще і словацьку пенсію — 450 євро. Якщо він потім надумає повернутися в Україну, пересилання пенсії за кордон — турбота компанії, де він працює. З огляду на згадану вище невисоку вартість словацьких продтоварів, Сергій в стані щомісяця відкладати мінімум по 600 євро.
Його колеги, працевлаштуватися в сусідній Польщі, теж не скаржаться. Тим більше, що з 1 жовтня там запрацював закон, який передбачає зниження пенсійного віку — з 67 до 65 у чоловіків і з 67 до 60 у жінок. Польський Фонд соціального страхування (ZUS) накопичив достатньо засобів для погашення зростаючих з початку цього місяця пенсійних виплат. Знизивши пенсійний вік, правляча в Польщі партія "Право і Справедливість" виконала дане в 2015 році одну зі своїх передвиборних обіцянок. Як підкреслила прем’єр-міністр Беата Шидлов, пенсійна реформа 2012 року авторства Дональда Туска (теперішнього голови Європейської Поради) "сприймалася як приречення багатьох поляків на роботу практично до смерті".
. Українські соціологи регулярно цікавляться причинами "втечі" з країни працездатної частини населення. Раніше — ще до подій 2013-2014 років — найбільше були обтяжені перебуванням на батьківщині молоді люди. За причини не настільки високого авторитету в світі українських вузів. Нині ця частина респондентів, бажаючих навчатися в по-справжньому престижних зарубіжних вузах, становить не більше 13 відсотків. 63 відсотки українців, налаштованих на еміграцію, головною причиною такого кроку називають надію отримати за кордоном кращі умови для життя. У тому числі відсутність вимоги платити державі свої кровні заради покупки яких бракує для страхового стажу декількох років. Друга причина — бажання забезпечити стабільне майбутнє своїм дітям (34%). На третьому місці — відсутність в Україні гідної роботи (23%).
Чисельність бажаючих виїхати за кордон, щоб знайти там роботу, з кожним роком збільшується на 3 відсотки. Що в принципі мало б насторожити теперішніх правителів перш успішної пострадянської республіки.
