Основні напрямки та методи терапії
Що являє собою терапія чоловічого уреаплазмоза? Майже однакова схема лікування уреаплазмозу в чоловіків і жінок. Після виявлення ступеня чутливості збудника до антибіотичних препаратів при бактеріологічному посіві доктор призначає індивідуальний курс лікування. Терапевтичний ефект при цьому буде направлятися на знищення антибіотиками внутрішньоклітинних організмів (якими і є уреаплазма — збудник уреаплазмоза). Для початку лікар призначить антибіотик з тетрациклінової групи. При збереженні стійкості уреаплазми до даної категорії ліків, лікар може замінити їх на препарати з групи макролідів або фторхінолонів.
При уреаплазмозі додають ферментні ліки, імуномодулятори, фізіолікування, щоб домогтися більшого ефекту від антибіотикотерапії.
Ферментні таблетки, що приймаються одномоментно з антибіотиками, сприяють кращому і швидкому розсмоктуванню інфільтратів.
Імуностимулятори з фізіотерапією показані до прийому антибіотиків, щоб знизити набряки тканин, поліпшити місцеву імунний захист і ефективність лікування даної патології.
Призначаються фізіопроцедури при уреапазмозе — індуктотерапія і магнітотерапія, ефект від застосування яких носить виражений протизапальний характер.
Стимуляцію функцій місцевого імунітету проводять за допомогою препаратів-інтерферогенов (Пирогенал, Иммунал, Циклоферон, Ликопид та ін.). Як ферментних ліків при терапії даної патології у чоловіків вибирають Вобензим, Лідазу тощо.
Популярні антибіотики при лікуванні чоловічого уреаплазмоза
Головним при терапії чоловічого уреаплазмоза є антибактеріальний курс. В даний момент для боротьби з уреаплазмозом вибирають такі антибіотики, список яких наведено нижче:
- тетрациклін.
- доксициклін.
- офлоксацин.
- спіраміцин.
- азитроміцин.
- Джозаміцин (Вільпрафен).
- кларитроміцин.
- Клацид.
- ФТОРХІНОЛОНОВИХ ряд.
- авелокс.
- ципробай.
- моксифлоксацин.
У терапевтичних цілях вибирають один із зазначених препаратів. Курс лікування антибіотиком триває 1-2 тижні згідно тяжкості випадку. При тяжкому перебігу захворювання урогенітельного органів чоловіків лікування доповнюють метронідазолу. Нераціонально одночасно використовувати два антибіотики. Так як ефект від цього буде не великий, а симптоми побічних проявів тільки посиляться.
Коли курс антибіотикотерапії завершиться, пацієнту прописуються ліки для нормалізації кишкової мікрофлори (Лінекс, Біфіформ та ін.) З метою виключення і лікування дисбактеріозу.
Після лікування антибіотиками показаний прийом вітамінних комплексів і рослинних адаптогенів — женьшеню, родіоли рожевої, сапарала, ехінацеї пурпурової.
На лікувальний період слід утримуватися від статевих стосунків або планувати тільки захищені статеві акти з використанням бар’єрних засобів контрацепції (презервативів). Важливо зовсім на цей час виключити вживання алкоголю. Дотримуватися особливої дієтичного раціону харчування, що передбачає прийом кисломолочних продуктів.
Слід не вживати в їжу солоні, жирні, смажені, копчені страви. При лікуванні тетрацикліном кисломолочні продукти і газовану воду вживати не можна. В період лікування слід уникати потрапляння на шкіру прямих сонячних променів.
Після терапії лікар запропонує зробити контрольний аналіз на уреаплазму, який обов’язково потрібно здати.
Контроль успішності проведеної терапії проводиться через місяць після її завершення у вигляді виконання аналізу за методом полімеразно-ланцюгової реакції або культурального посіву.
Якщо за результатами проведеного контрольного аналізу не вдається визначити присутність в організмі збудника уреаплазмоза, то дана недуга сечостатевої сфери вважається пролікованих.
Однак при первинному виявленні в чоловічому організмі уреаплазменного захворювання з’являється вагомий привід вважати, що у статевої партнерки даний урогенітальний недуга присутній теж. Проходження лікувального курсу відразу обома партнерами є надійною запорукою того, що в подальшому не виникне ситуації з повторним зараженням уреаплазмозом і його подальшим поширенням.
Як захиститися від урогенітальної інфекції?
Самою вірною профілактикою хвороби є обмеження випадкових статевих стосунків з незнайомими партнерами. Якщо такі все-таки мають місце бути, тоді під рукою завжди повинні бути презервативи. Щоб у разі гострої потреби встигнути ними скористатися. Один перевірений статевий партнер дає більшу гарантію здорового життя.
У незапланованої ситуації і з метою екстреного реагування проти розвитку хвороби, отриманої статевим шляхом, допускається обробка уретри антисептиком. Для чого в уретру вводять препарат Мірамістин або Хлоргексидин.
Ефект від впливу зазначених лікарських засобів може бути досягнутий тільки в перші кілька годин від моменту випадкового статевого зв’язку. Але не можна занадто зловживати даними ліками. Надто часте введення антисептиків в уретру може викликати опік слизової каналу мочевиведенія або алергічний уретрит.
Підвищення імунітету організму — найоптимальніша профілактична міра, що не дозволяє розвинутися хвороб, якими заражаються при незапланованих і випадкових статевих зв’язках з незнайомими особами або при незахищеному сексі.
